Інформація про нас

Інтер'єр SCP-7819.
Автор: DNisHere
Рейтинг: 1/1
Створено: Mon Oct 19 2026
Об'єкт №: SCP-7819
Клас Об'єкта: Кетер/Не здержується
Особливі умови здержування: Якщо ви опинилися під впливом SCP-7819, будь ласка, негайно перейдіть до Додатка 1.
SCP-7819 все ще в процесі активного дослідження. Якщо вам здається, що ви вступили з ним у контакт, терміново зв'яжіться з головою дослідницької групи.
Опис: SCP-7819 — це локація-хижак, що з'являється вздовж з'їздів із номерних автомагістралей США між сусідніми штатами. Зовнішній вигляд SCP-7819 зазвичай незмінний, він виглядає як маленький готель на узбіччі або мотель (хоча його планування може відрізнятися) з рекламою вільних кімнат, що завжди має вивіску "Rest-Eazy Inn".
Аби SCP-7819 з'явився перед водієм, мають виконуватися наступні умови:
Проїжджаючи поблизу SCP-7819, водій почне відчувати глибоку втому та знесилення. Встановити, чи є це природною реакцією на можливість відпочити після кількох годин за кермом, чи аномальним феноменом, спричиненим SCP-7819 для заманювання водіїв, не є можливим. Незалежно від цього ці відчуття не минуть, поки водій не з'їде з шосе та не заїде на стоянку мотелю.
Якщо водій проїде повз SCP-7819, відчуття виснаженості залишиться, а автомобіль, невідомим чином (зазвичай непомітно для водія) перенесеться на кілька миль назад. Він проїде повз SCP-7819 знову і буде переміщений назад. Цей процес продовжуватиметься поки водій не припаркується біля SCP-7819.
Водій не зможе вийти з-під дії феномену, доки він не покине транспортний засіб, зайде в SCP-7819 та виконає ряд необхідних дій. Ці дії різняться, але на основі різних проявів SCP-7819 було створено відносно надійний план виконання ритуалів для виживання в SCP-7819.
Якщо ви опинилися під впливом SCP-7819, будь ласка, скористайтеся Додатком 1. Залишайтеся спокійними та не поспішайте: точність та ефективність важливіші для виживання, ніж швидкість. Хай щастить.
Додаток 1: Посібник із виживання в SCP-7819, актуальний станом на 26 березня 1996.
Місце: Стоянка
Інструкції: Припаркуйте свою автівку на порожньому паркувальному місці. Спробуйте обрати те, що оточене іншими авто, — таким чином ви привернете менше уваги. Коли ви припаркуєтеся покиньте свій автомобіль. Візьміть із собою лише необхідне: девайс, на якому ви читаєте цей документ, ваш телефон, ключі, сумку чи гаманець, а також предмети першої потреби й особистої гігієни. Багаж та одяг уповільнять вас. Якщо вам було видано або ви маєте особисту зброю, не беріть її з собою.
Проведіть деякий час на стоянці перед тим, як увійти у вестибюль. Огляньте інші автомобілі навколо: ви помітите невідповідності, такі як: колеса, зроблені з дерева, незрозумілі закарлючки на місці, де має бути марка бренду, та дизайн або форми, що не відповідають жодним існим моделям авто, які виробляють автомобільні компанії. Намагайтеся не дивитися у вікна.
Якщо на стоянці знаходиться автівка, що палає, не перевіряйте, що з нею сталося. Якщо це можливо, удавайте, що її не існує. Увійдіть до вестибюля, доки вогонь не згасне.
Науковий співробітник Адам Мідлтон: Я, слідуючи протоколу, загнав свій 4Runner на місце для паркування цього мутного секс-мотелю. До речі, останнє вільне місце, решта стоянки була повністю зайнята. Я взяв декілька речей, що мав при собі, та протиснувся зі своєї автівки. Припаркувався поруч із великим Dodge Caravan, хоча, зачекайте, ні. Це наче… ви опишете Caravan комусь іншому, а вони перекажуть комусь ще, а та людина матиме зробити модель того, що вона собі уявить, з пап'є-маше. Я випадково вдарився рукою об нього та відчув, що він був зроблений з чогось схожого на гіпс та порожній всередині.
Мені стало цікаво, і я почав перевіряти інші машини. Усі такі самі. Логотипи та зовнішність схожі на автомобілі, які я знав з дитинства, але якщо придивитися — це все виглядало як нісенітниця. Буквально лише каркас. Я не був наляканим чи щось таке, але це мене насторожило. Ніби коли ти знаєш, що хтось намагається приспати твою пильність, тебе це насторожує.
Місце: Вестибюль
Інструкції: Увійшовши до вестибюля, пройдіть до стійки реєстрації. За нею нікого не буде. Можете натиснути на дзвоник, якщо звук додасть вам відчуття комфорту.
Очікуйте у вестибюлі, не покидаючи його. Наспівуйте свою улюблену пісню, доки ви очікуєте; тишу у вестибюлі описували як гнітючу. Припиніть наспівувати, коли помітите шуми, що доносяться з-за стійки. Перелізьте через стійку реєстрації. Там мають бути зачинені двері, що гуркочуть, наче за ними хтось є. Слухайте ці звуки та запишіть їх.
Коли вони стануть голоснішими ударте двері кулаком кілька разів. Нічого не говоріть. Через деякий час вам підсунуть під дверима ключ від кімнати. Це може спрацювати не з першого разу, повторюйте, доки не досягнете результату. Скажіть "Дякую" та йдіть далі.
Агент Мері Кеєр: Не розумію, що відбувається. Двері щільно зачинені, можу лише чути крізь тонкі стіни. Досить огидні звуки. Настільки тихі, що мені треба притискати вухо до дверей, аби почути щось. Мокре шльопання, наче хтось знову і знову б'є по дверях мокрим рушником. Також періодичний мокрий кашель. Удари припиняються під час кашлю. Також ці стогони. Звучить наче це боляче, ніби хтось помирає від голоду. Тон то вище, то нижче, але він не завжди є. Також чую шепіт, час від часу стогони, шепіт і кашель — усі разом. Скільки ж там людей?
Я спробувала посмикати дверну ручку та усі звуки припинилися. Усі, окрім стогонів. Я замерла і через кілька секунд вони знов почалися. Бляха, до біса дивно.
Місце: Ліфт
Інструкції: Ваша кімната неминуче опиниться на поверхах вище, та ви не зможете знайти сходи, що змусить вас скористатися ліфтом. Ви помітите, що кнопки розміщені в дивному порядку та мають незрозумілі написи на них. Натисніть будь-яку, яка здасться вам правильною. Поряд з вами в ліфті ніколи не буде іншої людини; якщо ви бачите когось ще — остерігайтеся, ця істота не є людиною. Ставтеся до цієї особи з належною обережністю, не відривайте від неї погляду та стійте, притулившись спиною до стіни.
Якщо особа являє собою чоловіка в віці з охайним зовнішнім виглядом, одягненого в дорогий костюм та пальто, не входьте в ліфт. Особа усміхнеться, побачивши вас, скаже комплімент про вашу зовнішність та притримає для вас двері. Він робитиме це протягом декількох хвилин, повторно намагаючись переконати вас увійти до ліфта. Ввічливо, але переконливо відповідайте, що ви просто проходили поруч та зачекаєте наступного ліфта. Стійте за межею ліфта, воно не може переслідувати вас поза ліфтом. Зрештою він поїде.
Якщо особа — це жінка середнього віку в спорядженні для туризму, ви можете увійти до ліфта та їхати до свого місця призначення. Поїздка на ліфті займе набагато більше часу, ніж мала б, до пів години. Не панікуйте та відповідайте на спроби жінки почати діалог. Не будьте з нею чесними, відкрито та нахабно брешіть на всі питання, навіть очевидні, на кшталт вашого віку та етнічної приналежності. Вона це дуже цінує.
Якщо особа виглядає як молодий жебрак, входити в ліфт безпечно. Він не буде говорити, проте може запропонувати обійми. Це не матиме наслідків, тож це рішення залишається на ваш розсуд. Коли ви прибудете на поверх, він може запропонувати якусь невелику дрібницю, наприклад, гумову качку чи керамічну попільничку. Вдячливо прийміть подарунок та тримайте його під рукою.
Старший науковий співробітник Амір Мірахі: Мої нерви були на межі зриву. Мені хоча б пощастило витягнути картку жебрака замість карти-пастки чоловіка з Волл-стріт. Ця особа здалася мені приємною. Точно не старша ніж 19-20 років, одягнена в зношений до нитки одяг. Я зайшов всередину, і ми стояли поряд, підіймаючись на мій поверх, доки жебрак не простяг руки для обіймів. Я типу просто дозволив цьому статися та він обійняв мене. Це були справжні обійми. Давно мене так не обіймали. Не промовив ні слова, просто обіймав мене декілька секунд, наче розумів, що мені було це потрібно. Після цього він зробив крок назад, простягнув мені коробку з-під сірників, наповнену листям… далі двері зачинилися і я залишився один.
Місце: Коридори
Інструкції: Ви вийдете з ліфта до схожого на коридор приміщення. Немає сенсу дивитися на ключі від кімнати: вони не матимуть позначки з номером або матимуть якийсь неможливий номер. Ваша кімната дасть вам зрозуміти, що це вона, коли ви її знайдете.
Не піддавайтеся бажанню перевірити інші кімнати в коридорі. Двері мають вічка, і контакт може привернути небажану увагу. Дивіться тільки вперед. Ігноруйте відчуття того, що хтось стежить за вами, йдіть коридором. Намагайтеся не шуміти, інші постояльці сплять. Коридор зазвичай не лінійний та ви можете знайти інші приміщення.
Зрештою, ви опинитеся на роздоріжжі. Це станеться незалежно від того, чи є це можливим з урахуванням зовнішньої топології SCP-7819, і вважається ознакою дисонансного простору. Тому в них не рекомендується затримуватися більше ніж на кілька хвилин. Персонал, що барився на роздоріжжях, повідомляв про тяжкий головний біль та почуття параної. Найкращим рішенням буде випадково обрати шлях і почати йти ним. Невідомо, чи адаптується SCP-7819 до розуму суб'єкта, чи навпаки, але це найефективніший метод дістатися до вашої кімнати. Ви зрозумієте, коли її побачите.
Офіцер Луїс Деліон: Гадки не маю, як довго я йшов. Як мінімум хвилин 40, проте це з моменту, як я почав дивитись на свій годинник. Лише нескінченний ворсистий килим, миготливе жовте світло та відстійні комерційні картини на стінах. Я думав, що це буде просто довгий коридор, але це не так. Типу… спочатку воно так і було, але потім був різкий поворот праворуч, потім ліворуч. Після цього сходи йшли вниз, минаючи курилку через невеликий місток. Ніякої логіки чи послідовності в побудові, відчувалося як дивне поєднання, наче всі готелі, в котрих я був раніше, бездумно зліпили докупи. З часом це стало дуже дивним, килим змінив колір з блідо-бежевого на щось схоже з візерунком, котрий зазвичай роблять на сидіннях в автобусах. Там були штори, але вони були прибиті цвяхами до стіни так, що їх було неможливо відкрити. Кожні наступні двері підіймалися на кілька сантиметрів від підлоги, поки вони буквально не опинилися наполовину в стелі.
Це точно не місце, де мали бути люди.
Місце: Кімната
Інструкції: Використайте свій ключ для входу в кімнату. Ви одразу відчуєте холод у повітрі, це нормально. Не зачиняйте двері за собою, доки не ввімкнете світло по всій кімнаті та не впевнитеся, що в кімнаті більше нікого немає. У вашій кімнаті можуть бути двері до сусідньої кімнати. Заставте ці двері меблями або знайдіть інший спосіб їх заблокувати.
Планування кімнати може відрізнятися і бути абсолютно незвичним. Наприклад, у кімнаті може бути різний комплект меблів, у кімнаті може не бути нічого іншого, окрім кількох десятків стільців, або пересуватися в ній може бути складно. Спробуйте влаштуватися якомога комфортніше. Вбиральня може бути зачиненим зсередини, але це не є приводом для хвилювання, якщо тільки у вас немає підстав вважати, що всередині хтось є. Якщо підстави є — заблокуйте двері в межах своїх можливостей.
Ви можете залишити світло ввімкненим або приглушити його, але лягайте в ліжко та вкрийтеся ковдрою. Якщо в кімнаті є телевізор, ви можете увімкнути його, аби заспокоїти нерви. Персонал рекомендує "Домашній" та "Садовий" канали для найкращого результату. З часом ви заснете.
Дослідник Бретт Стівенс: У моїй кімнаті було три ліжка, розташовані навколо та направлені в одну точку — кляту мікрохвильовку, котра навіть не була підключена до розетки. Максимально безглуздо, наче було спроєктовано особою, у котрої відсутнє розуміння того, як живуть люди. Я зайшов всередину, впевнився, що все в нормі, після чого поклав свої речі. Сходив по-дрібному, що допомогло мені зрозуміти, що ванна кімната була несправжня. Труби не були підведені ні до чого, а туалет та душ були зроблені наче з ДВП, як реквізит для знімального майданчика. Далеко не найдивніше, що я тут встиг побачити, але чомусь це мене занепокоїло. Я вийшов звідти та заліз у ліжко. Майже моментально я відчув себе неймовірно втомленим, попри обставини. Я ледь міг тримати очі відкритими, і вже засинаючи, до мене дійшло, що я не перевірив, чи є хтось під ліжком.
Місце: Басейн
Інструкції: Ви прокинетеся в готельному джакузі. Окрім вас біля басейну більше нікого не буде, і ви будете відчувати себе фізично бадьоро, але ментально виснажено — це нормально. Маленьке радіо на столі неподалік може грати пісню з вашого дитинства, але буде поганий сигнал. Спробуйте краще налаштувати його, якщо зможете, але не змінюйте станцію. Не змінюйте станцію.
Ви можете вийти з джакузі та оглянути басейн. Зазвичай він матиме незвичну форму та конструкцію. Ви помітите, що поверхневий натяг води буде значно сильнішим, він утворює товсту, щільну мембрану, що перешкоджає проходженню предметів крізь неї. Тому не ступайте у воду — ви потонете. Під мембраною ви можете побачити силуети, що рухаються, ігноруйте їх.
Повертайтесь у джакузі. Цього разу повністю пірніть у нього. Попри очікування, коли ви будете під водою, вона не буде теплою, навпаки - іронічно до болю холодною, наче занурення у ополонку. Ігноруйте це і відкрийте свої очі. Ви помітите, що джакузі на кілька метрів глибше, ніж здавалося. Пливіть до дна та підберіть невеликий предмет, що буде лежати там. Огляньте його після того, як винирнете з під води.
Ви знайдете свої речі обережно складеними на столі неподалік. Просушіться та одягніться перед тим, як вирушити до своєї кімнати.
Агент Сабріна Максвелл: Я завжди любила готельні басейни. Щось в них є, не знаю. Думаєте, що усі б туди ходили, але, яка б не була причина, відчувається, ніби я завжди там сама. Тож це просто чудове, спокійне місце для мене, аби зануритися у воду та побути у повній самоті.
Цей був не таким. Він відчувався неправильно в певному нескінченному, непередаваному сенсі. Кожна його деталь наче була зроблена так, аби спричиняти максимум дискомфорту. Відлуння, що відбивалося від води та стелі, звучало настільки близьким до твого голосу, що збивало з пантелику. Кути та контури басейну були незвичайними, ніби хтось ніколи до цього не бачив басейну. Буквально сотні рятувальних жилетів висіли на стінах.
Головний басейн був… тривожним. Мембрана на його поверхні робила так, що все, що під нею, було розмитим і його було важко розгледіти. Проте я все ще могла розгледіти три силуети, що рухалися, плаваючи зі сторони в сторону. Один з них був схожий на людину. Я спочатку подумала, що це був хтось, хто потрапив у пастку чи ще щось, та підійшла ближче. Я не ступала у воду, проте поклала руку на мембрану. Воно підпливло з протилежної сторони та приклало свою долоню до моєї. Тримало її так якийсь час.
Після чого воно почало скажено бити кулаками по мембрані, намагаючись вирватися з неї наче дика тварина. Я могла чути, як воно кричало під водою. І я закричала, відсунулася назад, схопила свої речі та побігла. Пощастило, що я перевірила басейн вже після того, як дістала предмет із джакузі. Це була моя обручка. Моя обручка. Я давно втратила її. Змила в унітаз у готелі, в якому зупинилася.
Місце: Кімната для сніданків
Інструкції: На шляху назад до кімнати ви пройдете крізь кімнату для сніданків, що прилягає до вестибюля. Попри те, що надворі ніч, вона буде відкритою та світло буде увімкненим. Зайдіть до неї.
На прилавках буде викладено багато їжі. Більшість із неї буде в певному плані неїстівною, хоча, зазвичай, щось із неї знайдеться їстівне. Ігноруйте це. Не почувайтеся винним через це та підійдіть до єдиної іншої людини в кімнаті. Сядьте з нею за стіл, поки вона їсть.
Вона намагатиметься вмовити вас залишитися. Ввічливо, але переконливо відмовтеся. Через це у вас заболить серце, проте це є обов'язковим кроком, якщо ви бажаєте покинути це місце. Особа буде повторно пропонувати залишитись, проте ви маєте продовжувати відмовлятися, доки вона не перестане просити.
Технік Девід Домінгес: Пластикові фрукти, вафлі з пінопласту, вода з брудом замість кави. Я не перебільшую, це буквально була несправжня їжа, котру презентували як континентальний сніданок. Дуже дивно, але я, відповідно до інструкції, проігнорував її та попрямував до чоловіка за столом. Чоловік у віці, темне волосся, пронизане сивиною, виглядав як типовий батько. Єдиними звуками в кімнаті було його чавкання та ледь помітний звук статики від телевізора.
Він виглядав схвильованим, коли побачив мене. Попросив мене присісти — я сів навпроти нього. Почав засипати мене питаннями: звідки я, куди прямую, як довго в дорозі; проте тепер зі зловісною напругою, що відчувалася від людей у ліфті. Справді, відверто хотів знати, чи я відчував себе добре та чи був я задоволений своїм перебуванням. Я намагався наскільки міг ігнорувати його питання та казати у відповідь лише: "Я бажаю покинути це місце".
Я відчув, що він часто чує таку відповідь. Він був дуже наполегливим.
— Що я можу зробити, аби покращити ваше перебування тут?
— Вибач — відповів я — але я хочу піти.
— Вам не подобаються умови проживання?
— Вони нормальні, проте я хочу піти.
— Тобі не здається, що це місце краще, ніж реальний світ з його життєвими проблемами? Тут курорт!
— Можливо, проте я краще оберу ці проблеми, ніж чим би це місце не було, — сказав я, намагаючись придушити частину себе, котра казала, що він правий.
Зрештою він впадає у відчай: "Чи є щось, що я можу зробити, аби ти залишився?".
— Ні.
Він наче прийняв це. Сказав залишатися до ранку та виписатися зранку. Він залишився сидіти, коли я пішов. Самотньо.
Місце: Реєстрація
Інструкції: Ви прокинетеся пізно наступного ранку, незалежно від того, коли ви заснули. Зберіть свої речі та залишіть свою кімнату. Ви помітите, що планування SCP-7819 кардинально змінилося і в ньому набагато легше орієнтуватися. Декілька дверей у коридорі будуть відчиненими, і ви побачите візки прибиральників, наче обслуговувальний персонал прибирає кімнати. Навколо не буде нікого, ви будете самі. Прямуйте до ліфта та у вестибюль.
Як і минулого разу, за стійкою нікого не буде, але покладіть на неї ключі. Залишіть SCP-7819 та сядьте у ваше авто (тепер стоянка буде порожньою), поверніться на дорогу та їдьте, доки не встановите зв'язок з найближчою Зоною, та повідомте про ваш контакт з SCP-7819.
Дослідниця Тая Ендрюс: У денному світлі все здається зовсім інакшим. Лабіринт із килимів та коридорів тепер відчувається дивно, проте не зловісно. Я спустилася на перший поверх, поклала ключі на порожній стіл. Кімната для сніданків була зачинена знову. Я вийшла за двері, сонце яскраво сяяло. Сіла в машину, повернулася на I-10, повернула дзеркало заднього виду, аби бачити готель, а після… так само швидко, як він з'явився, він і зник.
Ми з батьками раніше часто подорожували, коли я була дитиною, тож ми зупинялися в багатьох мотелях. Знаєте, типу… відстійні придорожні будівлі з тісними кімнатами, що коштують копійки. Старезні килими, старомодні меблі з 70-х, раковини, що стирчать у кімнату, та жорсткі матраци. Не курорт, просто місце, де можна провести ніч. Перехідні місця, в яких ти не затримуєшся.
Очевидно, мотелі не є домом. Вони намагаються здаватися домівкою, але в них не дуже добре виходить, тому в них така своєрідна, неповторна атмосфера. Корпоративно спроєктований простір, розрахований так, аби ви почувалися у спокої. Це місце, де мають проживати люди, але в ньому немає нічого людяного. 7819 чудово це втілює. Щось, що насправді зовсім не розуміє людей та безрезультатно намагається заманити їх уривчастими спогадами про номери в мотелях та джакузі.
[Зітхання.]
Не знаю. Я не знаю, чим 7819 є насправді. Я можу судити лише зі свого досвіду. Як я казала, я часто була в дорожніх подорожах, коли була малою, і знаю, що на узбіччях доріг живе щось дуже, дуже дивне.
Якщо ви дотримувалися цих інструкцій — ви залишите SCP-7819 без зайвих проблем. Якщо ж ні — ми не будемо вас звинувачувати за те, що ви вирішили залишитися там.